Junkers A 35
Junkers A 35 | |
---|---|
![]() | |
Призначення: | навчальний літак |
Перший політ: | 1926 |
На озброєнні у: | ![]() ![]() |
Розробник: | Junkers Motorenbau und Junkers Flugzeugwerkd |
Виробник: | ![]() |
Всього збудовано: | 186 |
Конструктор: | ![]() |
Екіпаж: | 2 особи |
Крейсерська швидкість: | 185 км/год |
Максимальна швидкість (МШ): | 208 км/год |
Дальність польоту: | 580 км |
Практична стеля: | 6 400 м |
Довжина: | 8,21 м |
Висота: | 3,5 м |
Розмах крила: | 15,94 м |
Площа крила: | 29,8 м² |
Порожній: | 1 075 кг |
Споряджений: | 1 500 кг |
Максимальна злітна: | 1 600 кг |
Двигуни: | 1 × 6-циліндровий рядний поршневий двигун з рідинним охолодженням Junkers L5 |
Тяга (потужність): | 310 к.с. (230 кВт) |
Підвісне озброєння: | 4 × 50 кг бомби |
Кулеметне озброєння: | 2 × 7,7-мм авіаційні кулемети «Віккерс» та 2 × 7,7-мм кулемети Льюїса |
---- | |
![]() |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b8/Junkers_A_35_3-view_NACA-TM-586.png/200px-Junkers_A_35_3-view_NACA-TM-586.png)
«Юнкерс» A 35 (нім. Junkers A 35) — німецький двомісний багатоцільовий моноплан, що використовувався для поштових, навчальних і військових цілей. Літак був розроблений у 1920-х роках компанією Junkers у Німеччині та виготовлявся у Дессау, а також в експортному варіанті шведською компанією AB Flygindustri у Лімхамні, і переробка з A 20 здійснювалася у Філях у Радянському Союзі.
Зміст
У 1922 році компанія «Юнкерс» підписала із радянським урядом контракт на спільне будівництво авіаційного заводу у Філях. Юнкерс був відповідальним за встановлення промислового обладнання, а також за проєкти кількох типів літаків, які були потрібні Військово-повітряним силам РСЧА. Першим літаком, який потрібно було розробити для Червоної армії, був розвідувальний гідроплан, під який радянський уряд видав замовлення на 20 машин. Німці розробили спеціальний поплавковий літак-розвідник, який отримав заводське позначення J-20 або Type 20. Ціндель і Мадер вирішили базувати новий проєкт безпосередньо на проєкті гідроплану Юнкерса 1917 року J-11; прототип J-20 здійснив перший політ вже в березні 1923 р. Літак являв собою двомісний суцільнометалевий низькоплан з гофрованою обшивкою з дюралюмінію. Плоскодонні алюмінієві поплавці були одноредані, з гладкою обшивкою. Поплавковий варіант мав збільшене кермо напряму.
Протягом наступних місяців «Юнкерс» займався організацією промислового виробництва у Філях, й у листопаді 1922 р. був готовий перший зразок J-20, побудований на радянському заводі, випуск серії розпочато в листопаді. Серійні літаки одержали позначення Ju-20 (радянське позначення Ю-20). Перші екземпляри були надані гідроавіазагону в Оранієнбаумі.
Через умови Версальського договору Веймарська Німеччина не мала права на військове авіабудування, тому Ціндель і Мадер перепроєктували Тип 20 у цивільну машину і в травні 1923 року цей варіант показали на авіашоу в Гетеборзі як «тип A». Незабаром після авіашоу «Юнкерс» запропонував потужнішу версію «типу A» — A-20 з мотором BMW IIIa, який міг використовуватися як колісний літак, так і гідроплан (типу «A» з мотором Mercedes DIIIa бракувало потужності, щоб відірватися від води). У Німеччині A-20 головним чином використовувалися компаніями Junkers Luftverkehr (пізніше у складі Lufthansa) для доставки пошти — 5 липня 1924 р. А-20 вилетів у перший поштовий політ з Берліна до Анкари, а 18 серпня 1924 року A-20 здійснив перший нічний переліт з поштою з Берліна до Стокгольма. Пізніше A-20 також використовувався DVS (німецька повітряна школа) як навчальний.
Після того, як у 1926 році обмеження на авіаційну промисловість були знижені, A-20 був переоснащений потужнішими двигунами Junkers L2 і отримав позначення A-25. Було побудовано лише один прототип A-25, решту 4 було перероблено з уже існуючих A-20 (їх також називають A-20a).
У 1926 на літак встановили ще потужніший мотор L5, який став основним для подальшого серійного виробництва літаків, які зазнали істотної модифікації хвоста. Окрім трьох перероблених (також їх йменували A-20b), на заводі в Дессау було виготовлено 24 або 25 машин, які отримали індекс A-35. A-35 також випускався з двигуном BMW IV (модифікація A-35a або A-20be, 6 одиниць).
Починаючи з 1926 року на заводі у Філях було зібрано 20 екземплярів A-25, при цьому вони зберігали старе позначення Ю-20. Пізніше деякі A-20 радянської морської авіації були переобладнані під стандарт A-35, проте все одно зберегли старе позначення Ю-20.
Модифікації
- Junkers A 20 — варіант літака з 134 кВт двигуном BMW IIIa. Версія, виготовлена в Лімхамні, називалася R02, а версія для Рад, виготовлена у Філі, називалася Ju 20 (Ю-20)
- Junkers A 20L — варіант літака A 20 з колісним шасі
- Junkers A 20W — варіант літака A 20 гідроплана
- Junkers A 25 — варіант літака з 145 кВт двигуном Junkers L2. Один екземпляр та плюс 4 було перероблено з уже існуючих A-20 (також назва A-20a)
- Junkers A 35 — мілітаризована версія літака з двигуном L5, що виготовлялася в Лімхамні, називалася K53/R53, а версія, виготовлена у Філях — Type 20
- Junkers A 35a — варіант літака з двигуном BMW IV
Країни-оператори
Повітряні сили Афганістану
Іспанські республіканські Повітряні сили
Республіка Китай (1912–1949)
Королівство Угорщини (1920–46)
Повітряні сили Чилі
Однотипні літаки за епохою, призначенням
AGO Ao 192
de Havilland DH.88 Comet
Fokker S.I
Caproni Ca.111
Caproni Ca.100
AVIA FL.3
Martin MO
Consolidated O-17 Courier
Couzinet 20
Lorraine Hanriot LH.130
Mitsubishi K3M
Див. також
- Список літаків Другої світової війни
- Список військових літаків Третього Рейху
- Supermarine Sea Otter
- Fiat G.50
- Cessna 165
- Fokker T.VIII
Примітки
- Виноски
- ↑ 21 літак K53 було продано китайським воєначальникам доби мілітаристів, 10 Чжан Цзунчану з Шаньдуна, 9 Чжан Сюеляну з Маньчжурії, 1 Янь Сішаню з Шаньсі, 1 проданий Лю Сяну з Сичуані
- Джерела
- ↑ Zoeller, Horst. «Junkers A20/A25/A35»
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Junkers A 35 |
- Junkers A 35(нім.)
- Junkers A20(англ.)
- JUNKERS A-20 / A-25 / A-35(рос.)
- A.35(рос.)
Література
- Andersson, Lennart. «Chinese 'Junks': Junkers Aircraft Exports to China 1925—1940». Air Enthusiast, No. 55, Autumn 1994, pp. 2–7. ISSN 0143-5450
- Andersson, Lennart (1991). «Junker's Two-seaters, Part One». Air Enthusiast. No. 44. pp. 70–77. ISSN 0143-5450.
|
|
|